г. Киев. ул. Довженко, дом 12а, офис 1
ЮРИСТ: +38 068 713 56 46  БУХГАЛТЕР: +38 063 208 74 47;
uabuhgalteria@gmail.com

Аліменти на дружину/чоловіка

Бухгалтерські та юридичні послуги для середнього та малого бізнесу. Бухгалтерський аутсорсинг. Бухгалтерський супровід. Послуги головного бухгалтера

 

Аліменти на дружину/чоловіка

Слово «аліменти» зазвичай сприймається як обов’язок утримання батьками дітей. Але законодавство України передбачає й інші випадки, коли виникає право будь-якого члена сім’ї на його утримання іншим членом сім’ї. Одним з таких випадків є право на утримання одного з подружжя іншим, тобто право на аліменти має жінка від чоловіка або чоловік від дружини.


АЛІМЕНТИ НА ДРУЖИНУ (ЧОЛОВІКА), НЕ ПОВ’ЯЗАНІ З УТРИМАННЯМ ДИТИНИ
Право на утримання (аліменти) одного з подружжя іншим може виникнути як під час шлюбу, так і після його розірвання (ст.ст. 75, 76 Сімейного Кодексу України). Таке ж право на аліменти з деякими винятками мають особи, чий шлюб не був зареєстрований, але вони тривалий час проживали однією сім’єю (далі – особи без реєстрації шлюбу) (ст.ст. 3, 91 СКУ).

Під час шлюбу у будь-якого з подружжя (як у дружини, так і у чоловіка) може виникнути право на утримання від другого з подружжя. Таке право на аліменти можна реалізувати тільки при одночасній наявності трьох умов:

чоловік є непрацездатним, тобто досяг пенсійного віку або особа з інвалідністю I, II і III груп;
чоловік потребує матеріальної допомоги, тобто не має коштів в розмірі прожиткового мінімуму через відсутність заробітної плати, пенсії, інших доходів або їх низького розміру;
другий чоловік може надати відповідну допомогу, тобто судом будуть прийматися до уваги як доходи другого з подружжя (заробітна плата, пенсія, тощо), його грошові зобов’язання (необхідність утримувати дітей, батьків, тощо), так і інші суттєві обставини, про які ми розпишемо нижче.
При розлученні право дружини, чоловіка на аліменти від другого з подружжя, яке виникло ще під час шлюбу, не припиняється, тобто той з подружжя, який отримував аліменти до розірвання шлюбу, буде їх отримувати і після розлучення, а той, який оплачував аліменти під час шлюбу, буде їх оплачувати і після розірвання такого.

Після розірвання шлюбу колишній чоловік (чоловік або дружина) також має право на аліменти від другого з подружжя, якщо:

один з подружжя став непрацездатним ще до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу, при цьому він потребує матеріальної допомоги, а інший чоловік може надати відповідну допомогу;
один з подружжя отримав інвалідність як під час шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу, так і після закінчення цього річного строку, якщо така інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо нього другого з подружжя під час шлюбу (при цьому право на аліменти виникає незалежно від права на відшкодування шкоди);
на момент розірвання шлюбу дружину до досягнення пенсійного віку залишилося не більше п’яти років, то такий чоловік має право на аліменти після досягнення пенсійного віку за умови, що подружжя проживало спільно в шлюбі не менше десяти років.
Є ще один випадок, коли колишні чоловік, дружина мають право на аліменти. Якщо колишній чоловік не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду в зв’язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім’ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, тоді він має право на аліменти у зв’язку з розірванням шлюбу, навіть якщо є працездатним, але за умови, що потребує матеріальної допомоги, а інший чоловік може надати відповідну допомогу. Таке право на аліменти може бути реалізовано протягом трьох років з дня розірвання шлюбу.

Таке ж право на аліменти мають особи без реєстрації шлюбу, але з одним винятком: право на аліменти виникає тільки в тому випадку, якщо непрацездатність кого-то з них настала під час спільного проживання. Якщо ж один з них став непрацездатним після припинення фактичного шлюбу, то він не має права на утримання. Необхідно відзначити, що в статті 91 СКУ, де йдеться про право на аліменти осіб без реєстрації шлюбу, не вказується тривалість часу проживання однією сім’єю. Також варто відзначити, що в статті 76 СКУ мінімальний термін перебування в шлюбі для можливості отримання аліментів колишнім подружжям визначається не менше ніж десятьма роками. Навряд чи суд буде дотримуватися саме цього терміну, суд в кожному конкретному випадку окремо буде брати до уваги всі обставини справи, але також буде розглядати докази спільного проживання і його тривалості.

ПОЗБАВЛЕННЯ АБО ПРИПИНЕННЯ ПРАВА НА АЛІМЕНТИ
Не має права на аліменти (ст. 75 СКУ) той з подружжя, який:

негідно поводився у шлюбі (наприклад, зради, насильство по відношенню до другого чоловіка або дітям, зловживання алкоголем або наркотиками, систематичний характер відмов від участі в витратах, пов’язаних із хворобою або каліцтвом другого з подружжя, тощо);
став непрацездатним у зв’язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо це встановлено судом.
Крім того, встановлено такі умови для позбавлення права на аліменти або обмеження його строком на підставі рішення 

суду (ст. 83 СКУ). Ці умови враховуються судом як по відношенню до подружжя, так і тим, чий шлюб розірвано:

подружжя перебувало в шлюбі нетривалий час (хоча в ст. 76 СКУ обмовляється мінімальний термін перебування в шлюбі не менше десяти років для іншого випадку права на аліменти, в даному випадку конкретний термін законодавством не встановлений, тому суд буде приймати рішення в кожному конкретному випадку окремо, враховуючи всі обставини справи);
непрацездатність чоловіка, який потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного злочину (така ж норма викладена в ст. 75 СКУ, але з тією відмінністю, що непрацездатність як наслідок злочину вже встановлена ​​судом і що послужило підставою для невиникнення права на утримання. норма, викладена в цій статті, стосується тієї ситуації, коли відповідний факт ще не доведений, але кримінальна справа розслідується в правоохоронних органах або розглядається в суді). Ця умова стосується не тільки до подружжя і колишнім дружинам, а й до осіб без реєстрації шлюбу;
непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, який потребує матеріальної допомоги, була прихована від другого з подружжя при реєстрації шлюбу;
один з подружжя свідомо поставив себе в таке становище, коли потребує матеріальної допомоги. Ця умова також відноситься до осіб без реєстрації шлюбу.
Припиняється право на отримання аліментів подружжям, колишнім подружжям, особами без реєстрації шлюбу (ст.ст. 82, 89 СКУ) в наступних випадках:

відновлення працездатності (з дня такого відновлення);
реєстрації повторного шлюбу (від дня такої реєстрації);
одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги (на підставі рішення суду);
платник аліментів не має можливості надавати матеріальну допомогу (на підставі рішення суду);
подружжя, колишнє подружжя, особи без реєстрації шлюбу уклали договір про припинення права на утримання взамін на придбання права власності на нерухомість (будинок, квартиру, тощо) або в обмін на отримання одноразової грошової виплати.


ПОРЯДОК СПЛАТИ І РОЗМІР АЛІМЕНТІВ
Законодавством України передбачено, що сплата аліментів може здійснюватися як добровільно, так і в примусовому порядку.

Добровільна сплата аліментів здійснюється на підставі укладеного між подружжям договору про надання утримання, в якому обумовлюються умови, розмір та строки виплати аліментів. Такий договір оформляється в письмовому вигляді і засвідчується нотаріусом (ст. 78 СКУ).

Примусовий порядок стягнення аліментів має місце в тому випадку, якщо є спір щодо змісту одного чоловіка іншим, і полягає в зверненні одного з подружжя до суду з позовною заявою про стягнення аліментів з другого з подружжя.

Якщо при добровільній сплаті аліментів подружжя самі визначають їх розмір в договорі, то в примусовому порядку суд визначає розмір аліментів одному з подружжя у частці від заробітку або доходу іншого з подружжя і / або в твердій грошовій сумі (ст.ст. 80, 81 СКУ) .

Законодавчо не встановлено, яку саме частину від заробітку, доходу або яку саме суму повинен оплачувати платник аліментів, тому таке зобов’язання покладено на розсуд суду і визначається в залежності від кожного конкретного випадку окремо. У свою чергу, суд при винесенні рішення приймає до уваги всі обставини, які можуть вплинути на розмір аліментів:

матеріальне становище чоловіка, який потребує матеріальної допомоги, його рівень доходів і його реальну необхідність в утриманні;
матеріальне становище коштів другої половини, його рівень доходів, перелік яких зазначений в Постанові Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 р № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб»;
можливість отримання чоловіком, який потребує матеріальної допомоги, утримання від своїх повнолітніх дітей та батьків;
зобов’язання другого з подружжя по утриманню своїх дітей, батьків, інших членів сім’ї;
інші обставини, що мають істотне значення (встановленого законодавством такого переліку обставин немає, але сюди можуть ставитися працездатність чоловіка-відповідача і його стан здоров’я, систематичні витрати
кредити, страхові платежі, зобов’язання по оплаті навчання дітей перед навчальними закладами, тощо).
Розмір аліментів може бути змінений як за заявою в суд платника аліментів, так і за заявою одержувача аліментів. Підставою для цього можуть стати зміни матеріального становища як платника, так і одержувача аліментів (збільшення або зменшення доходу), і (або) зміни в сімейний стан будь-якої зі сторін (збільшення або зменшення кількості членів сім’ї, які потребують утримання).

АЛІМЕНТИ НА ДРУЖИНУ під час вагітності
Законодавством України передбачено лише один випадок, коли дружина має право на утримання від чоловіка, а чоловік такого права не має. Це стосується права на утримання 

дружини від чоловіка під час вагітності незалежно від того, чи перебувають вони в шлюбі чи шлюб є ​​розірваним (ст. 84 СКУ). Слід зазначити, що та жінка, чий шлюб не був зареєстрований, не має право на утримання під час вагітності від чоловіка – батька дитини, хоча вони і проживають однією сім’єю (ст.ст. 3, 91 СКУ).

Аліменти, які були присуджені дружині під час вагітності, продовжують оплачуватися і після народження дитини без додаткового рішення суду, так як зазвичай дружина перебуває в декретній відпустці з дитиною.

Право на утримання (аліменти) дружини від чоловіка припиняється (ст. 85 СКУ) в ряді випадків:

переривання вагітності;
народження дитини мертвою;
дитина передана на виховання іншій особі;
смерть дитини;
виключені відомості про чоловіка як батька з актового запису про народження дитини.
Крім зазначених випадків припинення права на аліменти, таке право може припинитися і в випадках, описаних вище.

Право на аліменти дружини під час вагітності не залежить від того, працює вона чи ні, якого її матеріальне становище. Таке право залежить тільки від того, чи може чоловік надати матеріальну допомогу (ст. 84 СКУ).

АЛІМЕНТИ НА ДРУЖИНУ, ЧОЛОВІКА, ПОВ’ЯЗАНІ З ЗМІСТОМ ДИТИНИ
Зазвичай в декретній відпустці з дитиною перебуває дружина, але все частіше з дітьми залишаються чоловіки. Зазвичай після розлучення діти залишаються з матерями, але вже не рідкість, коли батьки піклуються про дітей. Тому такі випадки права на аліменти, коли один з подружжя перебуває у декретній відпустці, в рівній мірі відносяться як до дружини, так і до чоловіка, в т.ч. колишнім, а також до осіб без реєстрації шлюбу (ст.ст. 84, 86, 91 СКУ):

якщо з дружиною, чоловіком проживає дитина, то вона, він має право на аліменти до досягнення дитиною трьох років;
якщо з дружиною, чоловіком проживає дитина, у якого є вади у фізичному або психічному розвитку, то вона, він має таке право до досягнення дитиною шести років.
Крім того, в разі, коли з дружиною / чоловіком проживає дитина з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, а дружина / чоловік доглядає за дитиною, то вона / він має таке право на своє утримання на протязі всього часу проживання з дитиною і турботою про нього (ст.ст. 88, 91 СКУ).

Після розірвання шлюбу право на аліменти, що виникло під час шлюбу, зберігається, тобто один з колишнього подружжя продовжить їх отримувати, а інший – оплачувати.

Право на утримання (аліменти) припиняється (ст.ст. 85, 87, 91 СКУ) в наступних випадках:

дитина передана на виховання іншій особі;
смерть дитини;
виключені відомості про чоловіка, як батька, або дружині, як матері, з актового запису про народження дитини.
Крім цих випадків, право на аліменти може припинитися і в випадках, описаних вище.

Стягнення аліментів та їх розмір описані також в розділі «Аліменти на чоловіка, не пов’язані з утриманням дитини». Тут потрібно зупинитися тільки на наступних моментах:

при стягненні аліментів на утримання того з подружжя, з ким проживає дитина до досягнення нею трьох (шести) років, матеріальне становище батька, з яким проживає дитина, а також те, працює він чи ні, ніяк не впливає на таке право. Тут необхідна наявність тільки одного умови – можливість другого з подружжя надати матеріальну допомогу (ст.ст. 84, 86, 91 СКУ);
при стягненні аліментів на утримання одного з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, матеріальне становище батька, з яким проживає дитина, а також те, чи є він працездатним, не впливає на право на аліменти. Як і в попередньому випадку, необхідно умова можливості надання допомоги іншим чоловіком. Крім того, в цьому випадку суд буде визначати розмір аліментів без урахування можливості одержання аліментів від своїх повнолітніх дітей та батьків (ст.ст. 88, 91 СКУ).

ОТРИМАТИ ЮРИДИЧНУ КОНСУЛЬТАЦІЮ. Сімейний адвокат.